Вшанування захисників України: головна місія HUT

Роздуми Емі Ґудріч, директорки програм HUT

Я прибула до Києва близько 23:00 — лише за кілька годин після одного з найсмертоносніших обстрілів міста від початку повномасштабного вторгнення, і наймасштабнішого удару по столиці з минулого літа. Це було болісним нагадуванням про те, що війна триває — і ціна, яку за неї платить країна, досі неймовірно висока. Наступного ранку я захотіла, щоб моєю першою зупинкою в Україні стала Меморіальна стіна захисникам на Майдані Незалежності.

Це місце важко не помітити. Те, що починалося як поодинокі прапори та фотографії, перетворилося на потужний національний символ жертви, незламності та колективного жалю — просто в центрі метушливого Києва.

Цього разу меморіал виглядав інакше, ніж коли я відвідувала його у вересні 2024 року. Це не дивно — з того часу додалися сотні нових прапорців, кожен із яких символізує ще одне втрачене життя. Хоча точної кількості втрат важко дізнатися, у лютому 2025 року президент Зеленський оновив офіційну статистику військових втрат: понад 46 000 загиблих і 380 000 поранених. Ця цифра не включає іноземців, які приєдналися до українських підрозділів.

Стоячи там, серед прапорів, світлин і квітів, втрату відчуваєш буквально фізично. За кожним із цих захисників — родина, яка тепер несе тягар цієї жертви. Кожен поранений боєць долає складний шлях відновлення — фізичного і психологічного.

Я поклала квіти біля меморіалу, зосередившись на невеликій ділянці, де розміщені прапори США — вшанування американських громадян, які приїхали в Україну боротися і загинули тут.

Я поверталася до меморіалу майже щодня, поки була в Києві. Одного дня я залишила американський прапорець на згадку про двоюрідного брата мого армійського товариша, який загинув у липні 2023 року. Іншого — поклала в’язану прикрасу, яку передали з США наші волонтери. Більшість днів я просто стояла мовчки, читаючи імена, вдивляючись в обличчя на фото і нагадуючи собі: після трьох років війни й невимовних втрат — Україна все ще бореться.

Під час цього візиту команда HUT сфокусувалася на головній місії — зміцненні спроможності українських фахівців з ментального здоров’я підтримувати ветеранів і їхні родини в подоланні психологічних ран війни. Ми не лише просували нашу освітню програму, а й вшанували військову спільноту України іншими способами: провели зустріч у Veteran Hub про інноваційні підходи до ветеранської підтримки, зокрема групову кетамін-асистовану психотерапію (Г-КАП), і відвідали реабілітаційний центр «Лісова поляна» — ключову установу, яка надає критично важливу допомогу пораненим бійцям на шляху до відновлення та реінтеграції.

Підтримуючи ветеранів і їхні родини, я щоразу переконуюсь: вшанування їхньої жертви — це наша спільна відповідальність.

Якщо ви хочете підтримати роботу HUT із зцілення ветеранів та їхніх родин — це можна зробити тут.