Служіння і сенс: роздуми з передової

У той час, як наближається четверта річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Heal Ukraine Trauma залишається непохитною у своєму зобов’язанні підтримувати ветеранів і їхні родини на шляху зцілення від психологічних наслідків війни. Щодня українці продовжують захищати свою країну в надзвичайних умовах, несучи тягарі, які виходять далеко за межі поля бою.

У HUT нашу роботу формують не лише клінічні дані та довгострокові цілі відновлення, а й реальний досвід тих, хто перебуває найближче до лінії фронту. Погляди з поля подій допомагають нам залишатися вкоріненими в теперішньому моменті й нагадують, чому ця робота має значення.

Цей текст написав Максім — колишній офіцер канадських збройних сил, який нині служить іноземним добровольцем-медиком на передовій в Україні та є відданим прихильником місії HUT. Його роздуми дають нефільтрований погляд на людську ціну війни й стійкість тих, хто продовжує служити, створюючи важливий контекст для тієї роботи зі зцілення, яка має відбутися після.

Під час свого перебування в Україні я мав честь служити пліч-о-пліч із чоловіками й жінками, які прагнуть продовжувати служити, попри надзвичайні ризики, на які себе наражають. Я говорю про іноземних добровольців, які, не маючи жодного обов’язку ставити своє життя під загрозу, знову і знову повертаються в Україну; я також говорю про громадян України, які, навіть не підлягаючи мобілізації, все одно йдуть служити добровільно. У багатьох випадках причиною таких рішень є те, що військова служба під час війни надає життю солдатів глибокого сенсу. У формі вони відчувають визнання, а на фронті формують зв’язки, подібної сили яких рідко можна знайти в цивільному житті. Для інших рушійною силою стає обов’язок і непереборна потреба служити. В умовах виняткових обставин солдати відчувають, що їхнє життя має значення так, як це було неможливо до війни.

Що ж відбувається, коли служба таких солдатів закінчується? Іноді це стається через поранення. Для цих людей звістка про те, що «їхня» війна завершена, не є джерелом полегшення — навпаки, вона викликає сильну тривогу. Вони втрачають відчуття сенсу, можуть, наприклад, відчувати провину через те, що сприймають це як зраду своїх побратимів. Вони можуть почати сприймати смерть як милосердя і в найтемніші моменти навіть шукати її або вдаватися до саморуйнівної поведінки.

Є й ті, кого буде демобілізовано після завершення війни: в Україні це означає, що потенційно сотні тисяч солдатів повернуться до цивільного життя й зіткнуться з багатьма з тих самих екзистенційних дилем, що й їхні поранені товариші. Що тоді? Такий масштаб переходу стане серйозним викликом як для української держави, так і для громадянського суспільства, адже значна частина населення може опинитися у кризі сенсу.

Водночас у цьому криється і величезна можливість для України: спрямувати мотивацію всіх цих ветеранів на відбудову країни — зробити її сильнішою й кращою, ніж вона була раніше. Багато з них усе ще прагнутимуть служити своїй державі, і їм потрібно дати для цього можливості. У країнах НАТО чимало ветеранських організацій, створених у ході воєн на Близькому Сході (Helmets to Hardhats, Team Rubicon та інші), наочно продемонстрували величезний потенціал ветеранів змінювати світ на краще, якщо їм надати таку можливість. Для самих людей продовження служіння в іншій формі також є корисним для психічного здоров’я, адже вони зберігають відчуття сенсу й товариства, яке мали під час військової служби. Створення корисних напрямів застосування їхньої відданості й навичок може відкрити виняткові можливості — як для самих ветеранів, так і для України як держави — для зростання.

Максім Греньє
Бойовий парамедик, батальйон «Госпітальєри»
Офіцер артилерії, Збройні сили Канади (у відставці)

Саме тому Heal Ukraine Trauma не зупиняє свою роботу. Саме тому ми навчаємо українських клініцистів груповій кетамін-асистованій психотерапії, підтримуємо групи лікування для ветеранів, створюємо простори турботи для партнерів і доглядальників, а також впроваджуємо програми відновлення після травми, такі як Teaching Recovery Techniques для дітей. Зцілення не чекає завершення війни — так само, як і потреби тих, хто несе її тягар щодня.

Доки ветерани повертаються з фронту, родини живуть у невизначеності, а діти дорослішають серед війни, HUT залишатиметься відданою побудові шляхів до зцілення — на основі доказової практики, через спільноти й під керівництвом самих українців. Історії з передової нагадують нам, що стоїть на кону, і зміцнюють нашу рішучість продовжувати цю роботу заради майбутнього України.

Фото - Максім Гренье