Лист Єлизавети з Києва
28 червня
Лист від нашого генерального директора Елізабет Еймс про її останню поїздку до Києва:
Дорогі друзі,
Я сиджу тут і розмірковую про свої три тижні в Києві, трохи втомлена 72-годинною дорогою назад до Штатів. Це була складна, гарна поїздка.
Київ не здається містом у стані війни, але це так. Злегка пошкребіть поверхню — і ви побачите це всюди. Усі змінилися. Один давній друг зворушливо поділився зі мною, коли я запитала, що найбільше його засмутило: «Я втратив своє минуле. Ми втратили наше минуле». Його слова нагадали мені розповіді про літо 1914 і 1939 років, які описували як золотий час, навіки завмерлий у бурштині. Ця війна все змінила.
Це також була надзвичайно продуктивна поїздка, яка утвердила мене в думці, що місія, бачення й операційна модель Heal Ukraine Trauma (HUT) абсолютно правильні. Я поїхала в Київ, щоб співпрацювати з нашими українськими партнерськими організаціями, з якими ми працюємо над впровадженням програм, спрямованих як на дітей, так і на родини, а також на ветеранів і служби швидкого реагування.
Це включало й підтримку нашого партнера, Української асоціації психоделічних досліджень, у підготовці до першої в Україні конференції про потенціал психоделічно асистованої терапії (ПAT) для лікування важкого посттравматичного стресового розладу у ветеранів і тих, хто надає першу допомогу, а також співпрацю з нашим партнерським Всеукраїнським громадським центром «Волонтери» у впровадженні програми навчання дітей розумово-тілесних навичок.
Я побачила переконливий успіх ініціатив HUT. Означена конференція, спонсорована HUT, була новаторською медичною конференцією за підтримки Міністерства охорони здоров’я України і проводилася у провідному військовому реабілітаційному госпіталі.
Ветерани розповідали про свій особистий досвід, а міжнародні експерти в галузі охорони здоров’я поділилися переконливими клінічними даними, які демонструють переваги ПАТ за тяжкого ПТСР.
Я побачила переконливий успіх ініціатив HUT. Конференція UPRA, спонсорована HUT, була новаторською медичною конференцією, проведеною за підтримки Міністерства охорони здоров’я України в провідному військовому реабілітаційному госпіталі. Ветерани розповідали про свій особистий досвід, а міжнародні експерти в галузі охорони здоров’я поділилися переконливими клінічними даними, які демонструють переваги ПАТ за тяжкого ПТСР. Представлені дані підтримають перше подання ПАТ до FDA дещо пізніше цього року з потенційним схваленням у США наступного року. А в Центральній Україні в рамках науково обґрунтованої програми, яка підтримується HUT, 500 дітей навчаться опрацьовувати травматичні спогади, що є важливим для запобігання появі психічних розладів.
Я не можу передати вам, наскільки ми пишаємося тим, що успішно запустили програми з таким рівнем впливу в такому складному робочому середовищі.
Ось ще кілька історій і фото з моєї поїздки, щоб розповісти вам про сьогоднішній Київ.
На площі Михайлівського Золотоверхого монастиря є експозиція розбомблених російських танків, ракет і транспортних засобів. На них гралися діти, а підлітки лазили по танках.
Патріотизм є цілком рефлексивною і природною частиною життя в Україні сьогодні.
Одного разу вночі неподалік від мого помешкання збили гіперзвукову ракету «Кинджал». Я виглянула в вікно і побачила натовп, який дивився в небо, скупчившись біля входу в метро.
Коли почалася стрілянина і я взулася, з натовпу на протилежному боці вулиці пролунав неймовірно гарний баритон — чоловік почав співати національний гімн а капела.
У той момент мені не було страшно. Відчувати Київ без фільтра надмірної пильності було неймовірно чудово. Для людини, на яку так глибоко вплинув 25-річний посттравматичний стресовий розлад, це була дуже, дуже особлива річ: я змогла прийняти красу і знання цього моменту, а не відчувати страх.
Бажаю усім нам відчувати красу життя навколо себе. Щоб усі ми жили без страху.
Є дві речі, які я чула кілька разів і які розчулили мене під час цієї подорожі. Коли незнайомці зустрічали мене вперше, вони тиснули мені руку, дивилися мені в очі і з глибоким нотками в голосі казали: «Боже, благослови Сполучені Штати Америки». Просто уявіть!
Інший випадок: я приїхала до друзів, яких я знаю вже понад 30 років, і які міцно трималися один за одного в ті важкі часи 92–93-х років, коли гіперінфляція й дефіцит були настільки серйозними, що не мало значення, є у тебе тверда валюта чи ні. Це завжди було однакове прощання: «Дякую, що приїхала. Дякую, що не забула нас». Уявіть і це. Мене щоразу переповнювали емоції.
У 1992 році я бачила приклади психічних розладів, які сягали часів Другої світової війни і до неї. І можу сказати: без лікування й застосування інших підходів через 50 років українське населення постраждало б у таких самих масштабах, незалежно від результату самої війни. Я не думаю, що ви створюєте стартап, спираючись лише на статистику.
Для мене велика честь бути частиною дивовижної команди HUT, яка працює з нашими українськими партнерами й колегами, щоб допомогти переписати історію постконфліктних наслідків психічного здоров’я в Україні.
Україна є країною блискучих, витончених, творчих і насамперед патріотичних людей, які ніколи не прагнули смерті й знищення, якими Росія невпинно їх поливає:
«Дякуємо, що не забули нас».
З великою подякою,
Ліз ХХ
(Елізабет Еймс, генеральний директор і співзасновник)