Лист Елізабет з Києва

28 червня

Лист від нашого генерального директора Елізабет Еймс про її останню поїздку до Києва:

Дорогі друзі!

Я розмірковую про свої три тижні в Києві, трохи втомлена 72-годинною дорогою назад до Штатів. Це була складна, гарна поїздка.

Київ не видається містом у стані війни, але  трішки пошкребіть поверхню — і ви побачите це всюди. Усі змінилися. Один давній друг зворушливо поділився зі мною, коли я запитала, що найбільше його засмутило: «Я втратив своє минуле. Ми втратили наше минуле». Його слова нагадали мені розповіді про літо 1914 і 1939 років, які описували як золотий час, навіки завмерлий у бурштині. Ця війна все змінила.

Це також була надзвичайно продуктивна поїздка, яка утвердила мене в думці, що місія, бачення й операційна модель Heal Ukraine Trauma (HUT) абсолютно правильні. Я поїхала в Київ, щоб співпрацювати з нашими українськими партнерськими організаціями, із якими ми впроваджуємо програми, спрямовані як на дітей, так і на родини, а також на ветеранів і працівників служби швидкого реагування.

Поїздка мала на меті й підтримання нашого партнера, Української асоціації психоделічних досліджень, у підготуванні до першої в Україні конференції, присвяченої темі потенціалу психоделічно асистованої терапії (ПAT) для лікування важкого посттравматичного стресового розладу у ветеранів і тих, хто надає першу допомогу, а також співпраці з нашим партнерським Всеукраїнським громадським центром «Волонтери» у впровадженні програми навчання дітей розумово-тілесних навичок.

Я побачила переконливий успіх ініціатив HUT. Згадана конференція, спонсорована HUT, була новаторською медичною конференцією за підтримки Міністерства охорони здоров’я України і проводилася у провідному військовому реабілітаційному госпіталі.

Ветерани розповідали про свій особистий досвід, а міжнародні експерти в галузі охорони здоров’я поділилися переконливими клінічними даними, які демонструють переваги ПАТ за тяжкого ПТСР.

 Я побачила переконливий успіх ініціатив HUT. Конференція UPRA, спонсорована HUT, була новаторською медичною конференцією, яка відбулася за підтримки Міністерства охорони здоров’я України у провідному військовому реабілітаційному госпіталі. Ветерани розповідали про свій особистий досвід, а міжнародні експерти в галузі охорони здоров’я поділилися переконливими клінічними даними, які демонструють переваги ПАТ за тяжкого ПТСР. Представлені дані підтримають перше подання ПАТ до FDA дещо пізніше цього року з потенційним схваленням у США наступного року. А в Центральній Україні в межах науково обґрунтованої програми, яку підтримує HUT, 500 дітей навчаться опрацьовувати травматичні спогади, що є важливим для запобігання появі психічних розладів.

Я не можу передати вам, наскільки ми пишаємося тим, що успішно запустили програми з таким рівнем впливу в такому складному робочому середовищі.

Ось іще кілька історій і фото з моєї поїздки, що розповідають вам про сьогоднішній Київ.

На площі Михайлівського Золотоверхого монастиря є експозиція розбомблених російських танків, ракет і транспортних засобів. На них гралися діти, а підлітки лазили по танках.

 Патріотизм є цілком рефлексивною і природною частиною життя в Україні сьогодні.

Одного разу вночі неподалік від мого помешкання збили гіперзвукову ракету «Кинджал». Я визирнула  у вікно і побачила натовп, який дивився в небо, скупчившись біля входу в метро.

Коли почалася стрілянина і я взулася, із натовпу на протилежному боці вулиці пролунав неймовірно гарний баритон — чоловік почав співати національний гімн а капела.

У той момент мені не було страшно. Відчувати Київ без фільтра надмірної пильності було неймовірно чудово. Для людини, на яку так глибоко вплинув 25-річний посттравматичний стресовий розлад, це була дуже, дуже особлива річ: я змогла прийняти красу і розуміння цього моменту, а не відчувати страх.

Бажаю усім нам відчувати красу життя навколо себе. Щоб усі ми жили без страху.

Є дві речі, які я чула кілька разів і які розчулили мене під час цієї подорожі. Коли незнайомці зустрічали мене вперше, вони тиснули мені руку, дивилися в очі і з глибоким нотками в голосі казали: «Боже, благослови Сполучені Штати Америки». Просто уявіть!

Інший випадок: я приїхала до друзів, яких знаю вже понад 30 років і які міцно трималися один за одного в ті важкі часи 90-х років, коли гіперінфляція й дефіцит були настільки серйозними, що не мало значення, є в тебе тверда валюта чи ні.  Це завжди було однакове прощання: «Дякую, що приїхала.  Дякую, що не забула нас».  Уявіть  і це.  Мене щоразу переповнювали емоції.

У 1992 році я бачила приклади психічних розладів, які сягали часів Другої світової війни і до неї. І можу сказати: без лікування й застосування інших підходів через 50 років українське населення постраждало б у таких самих масштабах, незалежно від результату самої війни. Я не думаю, що ви створюєте стартап, спираючись лише на статистику.

Для мене велика честь бути частиною дивовижної команди HUT, яка працює з нашими українськими партнерами й колегами, щоб допомогти переписати історію постконфліктних наслідків психічного здоров’я в Україні.

Україна є країною непересічних, витончених, творчих і насамперед патріотичних людей, що ніколи не прагнули смерті й знищення, які Росія невпинно їм несе:

«Дякуємо, що не забули нас».

З великою подякою

Ліз ХХ

(Елізабет Еймс, генеральна директорка і співзасновниця)