HUT: зцілюючи тих, хто зцілює
Невпинна хода війни залишила тисячі українців із важким тягарем психічних травм. Фахівці з ментального здоров’я щодня роблять усе можливе, аби підтримати інших. Але хто зцілює тих, хто зцілює? Коли, посеред щоденного навантаження, вони можуть зупинитися й дати собі час на проживання власної травми?
Програма групової КАП-терапії (кетамін-асистованої психотерапії) від HUT готує українських терапевтів до роботи з ветеранами, які мають тяжкий ПТСР і депресію. Обов’язковою частиною програми є власний досвід терапії: кожен учасник проходить той самий протокол, з яким згодом працюватиме з клієнтами.
Такий підхід дає змогу не лише розширити свій терапевтичний інструментарій, а й пропрацювати власні травматичні переживання.
«До цього досвіду я почувалася “перенасиченою” — виснаженою роботою з військовими. Протокол допоміг “перезапуститися”: значно покращився сон, зменшився рівень стресу. Я відчула нову якість спокою».
Усі учасники пілотної програми мали чим поділитися про впровадження навичок у реальне життя.
«Кожну сесію ми починали з дихання, майндфулнесу. Спершу було важко. Я думала: “Боже, навіщо це? Це складно!”. Але робила. А одного разу поверталась додому після комендантської години. Було страшно, мене почала охоплювати паніка, — розповідає київська психіатриня, яка спеціалізується на роботі з залежностями. — І тут я згадала нашого тренера: “Дихай”. Почала дихати так, як він нас навчав... І мені справді стало легше. Я розслабилася. Це навіть допомогло пропрацювати травму, яка активувалася».
Цей подвійний ефект — водночас розвиток професійної спроможності й підтримка власного ментального здоров’я — може мати вирішальне значення для всієї спільноти фахівців.
Фахівці з психічного здоров’я в Україні працюють у надзвичайно складних умовах: із високим рівнем вигорання, вторинним ПТСР і колосальним навантаженням у країні, що воює. До того ж багато з них мають близьких, які служать, перебувають у полоні або загинули з початку повномасштабного вторгнення. Просити їх допомагати іншим, не створивши безпечного простору для власної терапії — було б немислимо.
«Психоделічно асистована терапія потребує нового типу фахівця — не просто терапевта, а провідника, який проходить цей досвід сам і глибоко розуміє його суть», — пояснює психотерапевтка Дар’я Домінська-Шапошник.
«Цей підхід — не про техніку. Це про трансформацію. І вона починається з тих, хто допомагає зцілювати інших».
Нам усім слід допомогти зцілювати тих, хто взяв на себе стільки.
Місія HUT — допомагати ветеранам, родинам і фахівцям, які тримають у собі важкі історії цієї війни, знаходити опору, силу й починати відновлення.